Ми поспілкувалися з такими підприємцями і дізналися, чому вони продовжують працювати в Херсоні попри ризики втратити все, які рішення у веденні справ диктують воєнні умови і чи існують секрети успішного бізнесу у прифронтовому місті.
Пішки з Маріуполя до Бердянська
“Велику війну я зустрів у Маріуполі. Бачив усе те пекло, весь жах, що творився, бо працював біля «Азовсталі» – кухарем на судні. Переночував одну ніч у драмтеатрі, поряд прилетіли ФАБи, мене склом трохи подряпало. І я вирішив іти з міста, думав будуть гуманітарні колони. Їх я не побачив і так пішки дійшов до Бердянська. А там уже попутками-маршрутками на Херсонщину”, – спокійно розповідає про свої небезпечні пригоди 24-річний Артем.
Він родом із Новоазовська Донецької області. Його рідне місто росіяни окупували ще у серпні 2014 року, коли хлопець закінчив 9 класів школи і мріяв поїхати вчитися до Донецька. Тоді війна вперше зламала його плани.
Драматизм ситуації в тому, що до Маріуполя Артему вдалося вибратися з окупації буквально за кілька тижнів до повномасштабного вторгнення Росії. Він ледь устиг побачити життя без комендантської години та доступом благ, які відсутні на окупованій Донеччині. Після побаченого звірства росіян навесні 2022 року до так званої ДНР він вирішив не повертатися. Натомість – шукати долі на півдні. Спочатку пожив у Генічеську, а потім перебрався до Херсона. Тут і почалася його нова історія, пов’язана з виробництвом одягу та аксесуарів для військових.
“Це був перший військторг у звільненому Херсоні. Всі боялися запускати щось подібне. Але мій партнер, який власне започаткував цей бізнес (чоловік просить не називати його ім’я – Авт.), поспілкувався з військовими і ті сказали йому, що це тут дуже треба”, – розповідає про перші кроки Артем.
