Збірна України з волейболу програла збірній Словенії 1-3 в 1/4 фіналу чемпіонату Європи з волейболу і закінчила свої виступи на турнірі. Підведемо підсумки.
Суха статистика
Наша збірна на ЧЄ виграла 3 матчі і програла 4. Але результат показала достойний – топ-8 (якщо точніше, то саме 8 місце). Враховуючи наші очікування перед початком турніру, ми показали саме той результат, на який очікували. Щоправда, шлях, який подолала збірна, був не плановим. На це були як об’єктивні, так і суб’єктивні причини.
Євро-2023 з волейболу (чол). Прев’ю
Результати були такі:
30.08, група, Україна – Словенія 1-3 (25:23, 22:25, 20:25, 20:25)
31.08, група, Україна – Хорватія 2-3 (25:17, 22:25, 25:20, 15:25, 13:15)
02.09, група, Україна – Болгарія 1-3 (25:20, 17:25, 20:25, 23:25)
04.09, група, Україна – Фінляндія 3-2 (25:23, 25:17, 23:25, 24:26, 15:13)
05.09, група, Україна – Іспанія 3-0 (25:21, 25:21, 25:19)
09.09, 1/8 фіналу, Україна – Португалія 3-0 (25:20, 25:19, 25:22)
11.09, 1/4 фіналу, Україна – Словенія 1-3 (17:25, 29:31, 25:21, 23:25)
Всі наші виступи можна поділити на дві фази: перші чотири гри в групі (провал) та останні три гри (відродження).
Провал
Почали ми в групі з матчу з фаворитами словенцями. До всіх проблем зі складом, що у нас були, перед цим матчем додалася травма лівого коліна Плотницького, через яку він майже не грав у матчі (декілька разів виходив тільки на прийом). У цілому, враховуючи всі проблеми до початку матчу, ми провели хорошу гру. Достойно поборолися, хоча суперник і забрав впевнено гру. Найкраще проявив себе у нашій команді Василь Тупчій, який набрав 23 очка, враховуючи 4 блоки і 2 ейси. Тож, оптимізм після гри був присутнім, тим паче очікувалося повернення нашого капітана.
У другій грі ми зустрілися з командою Хорватії, яку вже тричі обігрували цього року в Золотій лізі (в тому числі 3-1 у півфіналі). І наче три сети гра складалася під нашу диктовку, але потім стався злам. Хорвати дотягли до п’ятого сету, з яким у нас проблеми цьогоріч, і забрали перемогу. Найрезультативнішим у нас був Олег Плотницький – 19 очок (4 ейси). Почало ставати тривожно.
Коли ми востаннє вигравали тай-брейк?
Проблеми в третій грі очікувалися ще до початку Євро. Болгари – господарі – дуже потужна збірна, тим паче були максимально налаштовані, після несподіваної поразки в першому турі від іспанців. Стилістично вони нам не дуже підходять (яскраво виражений потужний діагональний, і надпотужна подача), тож поразка не була несподіванкою (на відміну від матчу з хорватами). І так, ми програли, причому без особливих шансів. Найрезультативнішим знову став Плотницький з 18 очками. А Тупчій повністю провалив гру (4 очки).
Так ми опинилися на межі провалу. І якщо виліт в 1/8 фіналу розцінювався б просто як не дуже вдалий результат, то невихід із групи був би повним провалом. Старту 0-3 в групі ніхто не очікував.
У четвертому турі проти фінів нам вже не можна було програвати ніяк. І бажано, вигравати чисто (3-0 або 3-2). Дві партії все йшло за планом, але потім полетіло шкереберть. Ми програли дві партії і зайшли в п’ятий сет. Отоді стало по-справжньому тривожно, бо ми опинилися на межі провалу.
П’ятий сет витягнув наш капітан ледь не в соло (він і став найрезультативнішим у матчі, набравши 20 очок. Стільки ж у Тупчія, 18 у Іллі Ковальова). Ми перемогли 3-2, залишивши собі шанси на вихід із групи, але радості не було ніякої. В очах стояв переляк.
Тоді-то після матчу Плотницький і видав свій знаменитий спіч, який, як виявилося, завів команду на майбутнє:
«Це гівно, а не гра, це просто гівно. Краще програти 0:3, ніж отак виграти 3:2. Це повне гівно. Чи маємо ми шанс вийти далі, якщо виграємо у Іспанії. Це не має значення, це не має сенсу, ми граємо як гівно, краще поїхати додому»
«Це гівно, а не гра – краще поїхати додому». Збірна України посипалася на ЧЄ з волейболу
Наші проблеми
1. «Крепатура» після Челенджеру
Наша фізична та психологічна форма були явно не найкращими.
Челенджер у календарі виявився максимально незручним. Через місяць після Золотої ліги, і за місяць до чемпіонату Європи. Якщо б його здвинули на два тижні в один чи інший бік, можна було б дати гравцям тиждень-два відпочинку, як фізичного, так і психологічного.
Цю тезу підтверджують і результати збірної Туреччини, яка грала з нами на Челенджері. Вони так же провалили груповий етап (програли румунам та португальцям) і вилетіли вже в 1/8 фіналу. І хоча турки боролися достойно в кожному матчі, дотиснути суперників не могли. Якщо в Золотій лізі та Челенджері виграли завдяки чотирьом перемогам у п’ятисетових матчах (на етапах півфіналів та фіналів), то на Євро всі три тай-брейки програли.
2. Скандали в збірній
Коли такий довгий час знаходишся в одному колективі і далеко від сім’ї, то це неминуче. Ще перед Челенджером виник скандал через призові, умови тренування тощо. Тоді його залагодили ціною відрахування зі збірної Віталія Щиткова. Але мікроклімат у команді, зрозуміло, був не найкращим.
3. Недооцінка суперника
Принаймні, з хорватами це було очевидно. Логіка була така: якщо ми зі словенцями без Плотницького боролися достойно, то з Олегом наших «клієнтів» хорватів винесемо. Та ще й матч три сети складався досить успішно. А коли не пішло і треба було включатися, переломити себе не змогли.
4. Травми
Відрахування Щиткова послабило нас на позиції пасуючого. Але це ще не виглядало критичним (хоча і мінус великий).
Але в останній товариській зустрічі з поляками зламався наш основний центральний блокуючий, найдосвідченіший Дмитро Терьоменко. Ще одна велика втрата. Довелося кидати в бій молодого і недосвідченого Владислава Щурова. Не сказати, що він провалився, але досвіду Дмитра дуже не вистачало. Тим паче, Терьоменко вигідно вирізняється серед своїх колег по амплуа різкістю атаки. Ні Юрій Семенюк, ні Щуров, не мають різкого поставленого удару, незважаючи на свої габарити. Від того, мабуть, і подають планер. А для повного «щастя», травмувався ще і можливий бекап Терьоменка Максим Дрозд.
Та і це ще не було критичним. А от травма Василя Тупчія, яку він отримав по ходу матчу з Хорватією, була якраз такою. На позиції діагонального у нас немає достойної заміни. При всій повазі до Євгенія Кісілюка, він не тягне рівень збірної. А Дмитро Вієцький, на якого розраховували до останнього, не встиг відновитися після травми. І хоча Тупчій продовжував грати, дискомфорт в області спини давав про себе знати. При його стилі гри, потрібна повна мобілізація фізичних ресурсів тіла, тож його ефективність сильно впала (особливо це було помітно по грі з болгарами). Добре, що Василь не зламався остаточно і до вирішальних матчів зумів повернутися на прийнятний рівень.
5. Відсутність адекватної ротації
Після всіх травм і відрахувань, в Уґіса Крастіньша майже не залишилося простору для маневру. На позиції пасуючого він пробував Сергія Євстратова, але він або зовсім не готовий, або просто не тягне рівень збірної. Та ж ситуація і з центральними блокуючими Богданом Мазенком та Володимиром Остапенком. На діагоналі щось може Євгеній Кісілюк, але значно нижче рівнем за Тупчія. Тож в результаті, єдиним гравцем, якого стабільно можна було випускати на заміну, залишився догравальник Тимофій Полуян (ну ще ліберо можна було тасувати Олександра Бойка та Дмитра Канаєва). А це дуже мало, враховуючи щільний графік ігор на груповому етапі (а в кваліфікації Олімпійських ігор буде ще щільніше).
Відродження
Останній матч у групі з іспанцями був для нас вирішальним. Піренейці несподівано обіграли болгар і хорватів, і якби не осічка з фінами, вже святкували б вихід із групи. Тож, суперник був не з легких.
Нам потрібна була лише чиста перемога, 3-2 не влаштовувало. Тож, тиск був чималий. Але після того спіча Плотницького, наші хлопці завелися. Нарешті, сильний матч провів Семенюк (на відміну від майже «пустого» матчу Щурова). А в атаці всі зіграли рівно і спокійно закрили іспанців у трьох сетах. Був хороший розбір суперника від тренерського штабу. Принаймні, вказівка грати по пасуючому суперника, а не гадати, дала свої плоди. Типовий приклад, коли Плотницький прочитав удар Мартіна замість пасу, і спокійно накрив його блоком. Традиційно, найрезультативнішими стали наш капітан та Тупчій (по 15 очок), непогано додали Ковальов (12) та Семенюк (9).
Після цього можна було трохи видихнути. Провал відмінявся. А тут ще й словенці підігнали подарунок, обігравши з потрібним рахунком болгар. А відтак, в 1/8 ми вийшли на цілком зручних португальців, а не топових французів (тим же туркам так не пощастило, французи програли румунам, хоч це було й раніше). Плюс 4 дні відпочинку, час на заліковування травм і збору думок до купи.
За 1/8 були певні побоювання у волейбольній спільноті, португальці потужно обіграли турків. Але особисто в мене була впевненість, що все буде добре. Для нас вже не було несподіванкою перевод Алекса Феррейри в діагональ. Ми добре тисли на подачі, інтегрували в гру Щурова, і тримали постійно гру під своїм контролем. Ковальов чудово справився з прийомом (а португальці явно мали тренерську вказівку подавати в Іллю – у нього більше прийомів, ніж у Плотницького і Бойка разом взятих), видавши топові 64% позитивного. Тож, перемога 3-0 була закономірною. Найрезультативнішим став Плотницький з 15 очками.
На момент повторного матчу зі словенцями в 1/4 фіналу ми вже виконали свою задачу на турнірі, тож можна було грати без зайвого тиску. Але для сприйняття ЧЄ в цілому, було дуже важливо, як саме ми зіграємо. Бо осадок від групового етапу і вдалий суперник в 1/8 залишали питання. Якщо спокійно оцінювати гру вже після її завершення, то ми показали дуже достойну гру. Ми були ближчі до перемоги, ніж торік на ЧС. Так, перший сет був провальним. Але потім все було на тоненького і ніхто б не здивувався п’ятому сету. Ми ризикували на подачі (8 ейсів), витримали прийом (знову Ковальов видав топ-матч у цьому плані, чого не було у групі), і вивели з рівноваги Тіне Урнаута і Рока Можича, що для короткої лави словенців критично. Якби не класна гра Клемена Чебуля, то могло б скластися і по-іншому. Впевнений, що тренер Словенії Ґеорґ Крету не раз ловив себе на думці, що краще було б дати болгарам виграти два сети і отримати в 1/4 переможця пари Португалія/Хорватія, а не таких кусючих українців.
Та все ж, досвід словенців дався взнаки (а після потрапляння в Лігу націй в 2019-му вони звідти не вилітали і отримали ой як багато досвіду з топами, якими згодом і самі стали). Ми помилилися в ключових моментах другої (Тупчій) та четвертої (Тупчій, Семенюк, Юрій Синиця) партій. Але це та поразка, за яку не соромно. Найрезультативнішим став Тупчій з 21 очком.
І якщо вище ми розбирали негативні моменти збірної, то тут згадаємо позитивні.
Позитивні моменти
1. Ми не програли жодного матчу всуху. Такого не було на жодному попередньому топовому турнірі. І тепер навіть топи мають налаштовуватися на нас серйозно, бо знають, що просто матч ми не віддамо.
2. Майже завжди ми дуже сильно починали. Програш першої партії зі Словенією був першим таким випадком за 18 (!) матчів цьогоріч.
Якби волейбольний матч складався із однієї партії, ми були б чемпіонами
3. Молодий Щуров отримав неоціненний досвід. І нехай грав не завжди рівно, але в цілому справився. А потенціал у хлопця є.
4. Олександр Бойко провів свій перший топовий турнір. Для гравця, який прийшов із пляжного волейболу, це неймовірний успіх. Так, помилок ще вистачає, але і певний рівень вже є. Сподіваюся, далі буде ще краще.
5. Порадувала опція виходу на подачу Віталія Кучера. Його планер є дуже проблемним для суперника, і це було на постійній основі.
6. Ми нарешті виграли п’ятий сет. Тож, немає ніякого прокляття.
7. Ми змогли перебороти складну (майже безнадійну) ситуацію. Тож, маємо кохонес. Але з психологом ще треба працювати, якщо маємо надію колись обігрувати і топів (програш словенцям багато в чому від нервів).
8. Ковальов порадував у плей-оф в прийомі. 64% позитивного прийому в 1/8 і 67% в 1/4 – це показники на рівні топових догравальників.
9. Тупчій став реальною другою силою у цій збірній. Якщо минулоріч зі словенцями тягнув лише Плотницький (30 очок, у наступного 12), то тепер у нього є помічник. Нехай і не завжди стабільний, але достойний.
10. Крастіньш все-таки себе ще не вичерпав. Радує, що тренер почав ділитися планом на гру з журналістами, від цього є розуміння, що підготовка проводиться достойно.
Над чим треба працювати і що можна виправити?
1. Покращення гри першим темпом і пайп. І це питання не тільки до пасуючого (хоча слабкий пайп великою мірою через нього). Семенюк і Щуров дуже високі і непогані на блоці, але удар от зовсім не різкий. Не знаю, чи в такому віці його можна поставити, але треба намагатися.
2. У цьому складі у нас є явна проблемна розстановка, якою ми програли четвертий сет Словенії. Це коли на передній лінії Синиця, Ковальов та Семенюк. Ковальов не справляється з груповим блоком, Семенюк не обіграв один в один Козамерніка, а Тупчій в кінці партії набагато менш ефективний, ніж на початку (це ж стосується і гри в цілому). На цей випадок треба награти якусь одну залізобетонну комбінацію. Можливо, перед переходом на неї не вантажити Тупчія, щоб він видав повністю оптимальний удар із задньої лінії, або ж заграти на пайп Плотницького. Але з неї треба зніматися швидко. Ми ж не тільки в клатчі четвертої партії тормознули на цій розстановці, а й втратили перевагу (14:10 на 15:15) на ній же (це коли ще була помилка пасу у Синиці).
3. Треба відпрацьовувати гру у захисті. Це те, що можна покращити. І пояснити гравцям, що захист не менш важливий, ніж напад. Коли Тупчій побіг за «мертвим» м’ячем у середині останньої партії з португальцями, це перевернуло хід партії. Такі моменти дуже мотивують.
4. Ковальову пояснити, що його подача не є небезпечною (особливо, коли м’яч підкидає не в майданчик, а вертикально), тож треба додати надійності, менше необґрунтовано ризикувати. Одна справа, коли помиляються Плотницький чи Синиця, які можуть подати і ейс, і вибити з прийому, а інша коли робить це Ілля.
5. Треба помирити Крастіньша і Щиткова. Не знаю як, але Віталій потрібен збірній.
Підсумок
Це був хороший Євро для збірної. Ми знову вийшли в плей-оф і навіть трохи продвинулися по ньому. Це достойно.
Нас вже сприймають всерйоз і в пів ноги не грають навіть топи.
Але не треба і одягати «рожеві» окуляри. Ми чимало напомилялися в групі. Ми не є топами, і треба налаштовуватися на кожного суперника по максимуму.
Тож просто підсумуємо, що у нас є достойна збірна в популярному командному виді спорту, за якою цікаво спостерігати і за яку хочеться вболівати. Але щоб зробити крок вперед, треба ще багато працювати.
Попереду нас чекає виснажлива кваліфікація до Олімпійських ігор, коли доведеться зіграти 7 матчів за 8 днів, та ще і в незручному часовому поясі. Стартуємо вже 30 вересня. Але це тема для окремого посту, там і розберемо всі нюанси та суперників. Головне, щоб наша команда підійшла здоровою (ніяких більше травм!) і в гарному настрої. А ми повболіваємо!
Рейтинг
Перед початком Євро ми багато уваги приділяли світовому рейтингу, адже були шанси відібратися на ОІ за рейтинговою квотою.
Що там з рейтингом у волейболі? ПРОТИ кого вболівати на Євро і кваліфікації ОІ?
Якщо коротко, то тепер на це шансів майже не залишилося.
Ось так виглядав рейтинг перед початком Євро:
А ось так він виглядає зараз:
За виступ на ЧЄ ми втратили дві позиції (нас обійшли Куба та Канада, які в цей же час вдало виступили на своєму континентальному чемпіонаті), а головне, втратили приблизно 6 балів. Натомість, нідерландці виступили вдало і ще більше відірвалися від нас (навіть якщо програють сьогодні італійцям, то отримають невеликий мінус, максимум -3). І тепер відставання від бажаного 11-го місця вже складає майже 50 балів. Відіграти його майже нереально. Для цього нам потрібен не тільки надвдалий виступ в кваліфікації ОІ, а і провал Ірану або Нідерландів. Але, в пів ока ще можна на нього подивлятися, принаймні в перших двох матчах кваліфікації проти Куби та Ірану. Якщо будуть два виграші, то можливі варіанти.
Як бачимо, за два програші від словенців ми отримали зовсім невеликий мінус. А от програші низькорейтинговим Хорватії та Болгарії потягнули нас на дно. По ходу Євро взагалі мали близько -20, але перемоги трохи підправили ситуацію.
—————————————-
На цьому все, для України Євро-2023 закінчено. Чемпіона ж ми дізнаємося 16-го вересня.
P.S. Поки писав цей текст, Андрій Сеньків вже виставив свій аналіз виступу збірної України на чемпіонаті Європи.
Від «повного гівна» – до чвертьфіналу. Як сприймати волейбольний Євро для України?
Розумію, що все обговорення буде там (тим паче, стаття на головній Трибуни). Але мені стало шкода своїх затрачених зусиль, тож все-таки опублікую цей пост. У принципі, волейболу багато не буває)
