На питання, як їй у Нововоронцовці у порівнянні з Каховкою, Марія стенає плечима: “Нє, ну дома краще. Тут ми врємєнно, понімаєте. Де ми далі будемо – я не знаю. У нас уже нічого нема, все, що ми з чоловіком за 21 год нажили – вже нічого нема”.
Жінки кажуть, що ніч в громаді була “гучною”, адже російська артилерія била по прибережних вулицях. Ми обстрілу не чули, хоч і ночували в будинку в центрі.
Жінки поряд торгують смаженими пиріжками і трохи – побутовою хімією. Вони включаються в нашу розмову.
“Як закінчиться війна, буде все добре. – Каже Анна. – Відбудовувать шо?
Школи, садіки і водичка – це саме главне на сьогоднішній день – школи, больниці – оце”.
Пиріжки у жінок смачні, хоч і ледь теплі.
Про воду ми зранку розмовляли з Андрієм Селецьким. Він розповідав, що воду, з якою у Нововоронцовці були проблеми ще задовго до повномасштабного вторгнення, вдалося нещодавно дати.
“Ми запустили одну із двох новопробурених скважин – самотужки, силоміць, але запустили. Вода там дуже добра, її багато, вона тече, і в мікрорайонах, де води не було майже рік, вода потекла, і люди в це не вірили. Пошепки говорили “А це ще буде вода? Чи оце один день і все?”, – каже Селецький.
Також місцева влада тут замовила проект повної реконструкції водогону – він обійшовся громаді у 2,5 млн грн.
“Мені мало просто запустити воду, – додає очільник СВА, – мені треба змінити тариф, бо він у нас – найвищий по Україні. Маріуполь, Бердянськ, Запоріжжя, Одеса і ми. Це так було станом на 2019 рік”.